Тварини

Андрій Босак. Не ображайте Лапика, або Лапикові університети. The cat story. Частина 1

Сказати, що у нашій родині не було досвіду утримання домашніх тварин, не можна: довший час поряд з нами мешкали хом’яки. Їх ми почергово називали „королівськими” іменами за порядком появи у квартирі – Ричард І (Левове Серце), Генріх ІІ (Святий), Карлос ІІІ, Філіп IV (Красивий)… Думали дійти до Людовика XIV, але якось не вийшло, – „династія” домашніх гризунів перервалася. ...

Лариса Шевчук. Друзі лісника

На території Черемського природного заповідника, що в Волинській області, мешкають усі три види вовчків (родина вовчкові, Gliridae): вовчок сiрий (Glis glis), вовчок лiсовий (Dryomys nitedula) та вовчок лiщиновий (Muscaridinus avellanarius). Ці маленькі тваринки – мешканці лісових масивів. Зазвичай вони селяться у дуплах листяних дерев. Взимку вовчки облаштовують гнізда в норах. Ці тварини залюбки ласують лісовими ...

Катерина Нікішова. Дивовижні плазуни

Серед змій не так багато отруйних – менше 15 % від загальної кількості видів, яка на сьогодні сягає понад 2 900. Найпоширеніші у фауні України отруйні гадюки звичайна, степова і лісостепова. Два останні види рідкісні, занесені до Червоної книги України. Отруту змій використовують для приготування найцінніших сироваток і ліків. Змій відловлюють і утримують у серпентаріях, ...

Ігор Дикий. Антарктична весна

Цього разу хочу розповісти вам про антарктичну весну. Оскільки Антарктида розташована у Південній півкулі, антарктична весна триває з вересня до листопада. Тимчасом як в Україні світловий день стає коротшим, в Антарктиці, навпаки, сонце з кожним днем підіймається все вище над обрієм. І сьогодні, коли пишу ці рядки, сонце сходить о п’ятій годині ранку. Від холодної полярної ночі станція „Академік Вернадський” поволі переходить у режим полярного дня, коли сонце майже не ховатиметься за горизонт. ...

Віра Сенчина. Годування iгуан

Ігуани – справжня окраса Флориди (США). Їх тут дуже багато, вони живуть скрізь: у парках, садах, будинках і навіть квартирах. Ці надзвичайно симпатичні ящірки мають різне забарвлення: сіре, зелене, помаранчево-коричневе. Як і всі рептилії, вони линяють, тобто час від часу скидають шкіру. Ігуани завбільшки від 20–30 см до понад 2 м. Самці мають велику голову, ...

Андрій Бокотей. Символ ніжності

Птахом-символом 2020 року в Україні обрана горлиця звичайна. У нашого народу цей птах здавна асоціювався з беззахисністю і ніжністю, з родинним теплом і сімейним затишком. Коханих нарікали „горлицями” і „горличками”. До цього образу неодноразово зверталися прозаїки і поети, горлиці присвячені пісні і навіть народний танець. Вона – символ любові і міцного шлюбу не лише України, ...

Ірина Пісулінська. „Шлюбні подарунки”

Подарунки! Ну, хто ж  не любить їх отримувати? І дарувати – теж приємно, адже подарунок приносить радість милій серцю людині. А ось для деяких видів павучків зробити подарунок „нареченій” – це ще й шанс залишитися живим, адже самки павуків відзначаються канібальськими нахилами. Смачна мушка у подарунок тамує голод агресивної „нареченої” і відвертає її увагу від апетитного „жениха”. Якщо ж подарунок не вгамовує апетит самички, „нареченому” не завадять швидкі ніжки. Переважно самець  менший за  самку і достатньо рухливий, аби вчасно втекти. А забариться – „наречена” не відмовиться від дармової їжі, яка крутиться в неї під носом, і перетвориться на „вдову”. ...

Ігор Дикий. Антарктичні велетні

Вітання зі станції „Академік Вернадський”! Як і обіцяв, продовжую дописувати для „КОЛОСКА” замітки про пригоди полярних біологів . Через непогоду і короткий день більше часу проводимо на самій станції. Зараз готуємося до святкування Мідвінтера. Це антарктичне свято, яким полярники відзначають середину зими з 21 на 22 червня. Святковий день розпочинається традиційним сніданком, який готує персонально ...

Ігор Дикий. Адельки-бешкетники

Минув місяць, як ми приїхали на станцію „Академік Вернадський”. З кожним днем сонце дедалі швидше поспішає сховатись за обрій... Погода псується, щодня готуючи нам сюрпризи: то сильні ураганні вітри понад 20 м/с, то хуртовини, а потім кількаденні дощі з мокрим снігом, які перетворюють усе довкола на лід, і знову хуртовини. Якщо полярників від негоди рятує і зігріває наша станція, то пінгвіни та інші місцеві птахи змушені боротися зі стихією і мужньо переносити непогоду, ховаючись за скелі на засніжених берегах о. Галіндез та інших островах. ...

Ігор Дикий. „Маруся” на шляху до Антарктиди

Цього року 24-та Українська антарктична експедиція вирушила до Антарктиди з Чилійського містечка Пунта-Аренас, розташованого на березі Маґелланової протоки. Пунта-Аренас – найпівденніше містечко на материку Південна Америка. Це район Патагонії, який славиться неймовірними вітрами, силу яких видно за нахиленими вітром стовбурами дерев. Ми вийшли в рейд на українському риболовецькому кораблі „Mаrіgolds” (з англ. „чорнобривець”) у ніч 31 березня 2019 року. Ми розпочали подорож Маґеллановою протокою повз береги острова Вогняна Земля, огинаючи мис Горн. У цих водах орнітофауна зовсім не така, як поблизу берегів Антарктиди. Часто траплялися маґелланові пінгвіни, які видають себе у воді особливим малюнком білої підковоподібної смуги навколо чорної голови. Спочатку навіть здавалося, що це риби хлюпаються біля борту корабля, але, поглянувши в бінокль, я переконався, що це – пінгвіни. Іноді над водою можна було побачити королівських, маґелланових (рідше бразильських) бакланів – любителів поласувати рибкою. Наче яструб, стрімко пролітав чилійський поморник, лякаючи дрібних птахів. Вдалося навіть побачити маґелланового пірнаючого буревісника, якого я вперше для себе реєстрував у цих водах. На острівці з велетенської бурої водорості Macrocystis (талом якої може простягатися на понад 10 м, бо спеціальні міхурі-пневматоцисти тримають її на плаву), вирваної штормом із глибини океану, дружно юрбилися південноамериканські крячки (21 особина), дуже схожі на нашого річкового крячка. ...

Віра Сенчина. Вчимося у тварин жити дружно

Неподалік від столиці Перу – Ліми – розташовані чотири невеликі острови, на яких мирно проживають морські котики, пінгвіни і дуже багато різноманітних птахів. З давніх-давен із цих островів експортують гуано (пташиний послід) у різні країни (основні імпортери – Японія та Німеччина). Із Ліми ми вирушили на катері. Сходити на острівну землю туристам заборонено, а плавати ...

Олександра Коломієць. Ось такий пігі–мікс, або Свинячі історії

Свиня стала другою після собаки свійською твариною. Причиною тому – допитливість та всеїдність звірів, які постійно навідувалися до місць проживання людей у давні часи. Товариський характер притаманний усім підвидам диких предків свиней, тому й одомашнення відбувалося майже синхронно в усьому світі. Археологічні знахідки свідчать, що вже 12 700 років тому диких свиней утримували в поселеннях людей басейну Тигра. Порівнюючи дослідження ДНК викопних решток свиней та сучасних, вчені-генетики зробили висновки, що центри доместикації свиней 8–9 тис. років тому розташовувалися і на території сучасного Китаю та Малої Азії. Потім тварин завезли до районів давніх цивілізацій Середземного моря. 3 Близького Сходу одомашнені свині потрапили до Європи. Однак європейці й самі почали приручати місцевих диких кабанів (вепрів). Вдалося це представникам культури Ертебелле понад 4 тис. років тому. ...

Андрій Бокотей. Грак – не ворона!

Наші пращури добре знали цього птаха і називали його по-різному: грайворон, гайворон, грак, ґавра, каворон, ґаворонт. Його сучасна наукова назва – Corvus frugilegus (Корвус фругілєгус), тобто „крук-фруктоїд”. Грак є одним з найчисленніших і найпомітніших птахів у поселеннях людини та їхніх околицях. Проте дуже часто його називають вороною. Частково це правда, бо він належить до родини ...

Марина Шквиря. Серце ведмедя

Україна – дім для бурого ведмедя. Це найбільший наземний хижак наших лісових екосистем. Та не всім ведмедям затишно у цьому домі. Ведмеді, що живуть у природі, вже занесені до Червоної книги України. Їхній дім швидко руйнується через надто активні вирубки лісу та непокоєння з боку людей: влітку – збирачі ягід, грибів і туристи, взимку – ...

Віра Сенчина. Живі плюшеві ведмедики

Цьогоріч мені надзвичайно пощастило: два тижні я провела у Китаї. За двадцять останніх років країна здійснила величезний економічний стрибок. Я побувала у багатьох містах, відвідала багато екскурсій. Найбільше мені запам’ятався зоопарк у місті Чунцін. Тут живуть різноманітні тварини, але мою увагу привернули великі панди, або бамбукові ведмеді (Ailuropoda melanoleuca). Китайська назва панди „піньінь” означає „ведмідь-кіт”. ...

0