Ірина Дутчак. Пташина фонетика
Якщо ти роздратований і стомлений, мерщій вирушай до місця, де виспівують пташки. Скільки чарівних звуків і жодного аранжування. Тільки чисте та натхненне виконання теплих, шурхотливих згустків щастя. ...
Ігор Дикий. Клишоногий господар Карпат
Ведмідь бурий (Ursus arctos Linnaeus, 1758) – найбільший хижак фауни України й один з найбільш грізних у дикій природі. Він досить давній звір: його предки з’явилися на території Європи 22 мільйони років тому. На сьогодні на планеті є 8 видів ведмедів: білий, гімалайський, очковий, губач, малайський, барибал та велика панда. Чотири види ведмедів живуть у Південній Півкулі і чотири – в Північній. Представники родини ведмежих ніколи не жили в Австралії та Антарктиді. ...
Поліна Редчук. Великий птах лiсових болiт
Сірий журавель – рідкісний птах, занесений до Червоної книги України, але всі його добре знають. Мабуть, не раз ти бачив журавлині зграї, що летять клином високо в небі. Багато народних прикмет пов’язано з їхньою появою навесні та відльотом восени. На території України сірий журавель гніздиться на поліських болотах, а також на заболочених ділянках у долинах ...
Анна Зайцева-Анциферова. Загадкові нічні дереволази
Коли люди чують слово „вовчки”, то неодмінно думають про родичів вовків. Насправді ж тварина, яка українською називається вовчком, не має до вовка ані найменшого стосунку. Якщо ви побачите цих звірят у лісі, то напевно подумаєте, що зустріли мишок з пухнастими хвостиками вивірок. Але вовчки за способом життя і поведінкою відрізняються від інших гризунів. Тому в науковій систематиці вони становлять окрему групу – Вовчкові (Gliridae). ...
Віта Андрусик. Птах, який заслуговує на увагу
Емблема Національного природного парку „Прип’ять-Стохід” – це загальновизнаний символ, який характеризує цінність та унікальність території. Вона має форму круга, що в геральдиці трактується як Сонце – символ життя на Землі. Круг умовно розділяється на дві частини: верхню золотисто-жовтого кольору сонця та нижню – фрагмент русла річки Стохід (урочище Січа). Річка має дуже влучну назву: „річка ста ходів”. Тут безліч русел, рукавів, затонів, стариць, які створюють характерний для території парку краєвид. ...
Олена Крижановська. Найменший хижак (Ласка на полюванні)
Десятого червня ще до полудня я поверталася з паркових озер – ходила знімати на відео малих каченят та гніздо ластівок. Мою увагу привернуло пташине тріскотіння. Я звернула з асфальтової доріжки в ліс і пішла на звук, сподіваючись роздивитися незнайому пташку або хоча б записати її пісню, щоб потім визначити вид пташки. На маленькій галявині ріс ...
Ніна Шуляренко. Хто як жалить?
Рослинний та тваринний світ дивовижний та неймовірно цікавий. Різноманіття організмів, що оточує людину, чарує своєю красою та видовою індивідуальністю, дивує пристосуваннями до життя в природному середовищі. Деякі з них навчилися захищатися від непроханих гостей спеціальними органами – волосками, шипами, гачками, голками, і навіть стали справжніми хижаками. Наша розповідь – про спільну „зброю” добре відомої тобі ...
Наталія Костюченко. А чи є у жабенят мама?
Добре тим, у кого є мама: вона і захистить, і обігріє, і нагодує. З мамою нічого не страшно! У багатьох тварин вони є: у зебри, ведмедя, слона, ласки. Навіть птахи мають мам: горобець і сова, лелека й пінгвін та багато інших. Бавиться з кошенятами мама-кішка, кличе до зернят своїх курчат квочка, ластівки несуть комашок до ...
Латимерія – свідок минулого
Таких істот, як латимерія (Latimeria chalumnae), або целакант, на Землі вже практично не залишилося. Дивовижно, але їхня будова і поведінка не змінилися за 400 мільйонів років! Кам’яні відбитки целакантів підтверджують, що вони існували на Землі задовго до появи динозаврів. У грудні 1938 року в Індійському океані рибалки виловили невідому раніше, доволі агресивну крупну рибу. В дорозі до музею міста Іст-Лондона риба померла, і працівники музею зробили з неї чучело. Вивчаючи чучело, вчені зрозуміли, що знахідка належить до кистеперих риб, яких вважали вимерлими. Риба отримала родову назву „латимерія” на честь працівниці музею, яка зберегла її для науки. ...
Ганна Кузьо. Повзик
Заходиш у зимовий ліс або парк, потираєш долоні, щоб зігрітися, дивишся в порожню крону дерев, і здається, що тут мертва тиша. Але варто почекати декілька хвилин, і ти чуєш, як вирує життя. Крім „цінькання” синиць у кронах лунає дзвінке „тюі-тюі-тюі”, схоже на сигнали автомобіля. Це голос повзика. Як добре, що ці потішні птахи зимують у ...
Ганна Кузьо. Чорний дрiзд
Зима у місті. Ідеш парком – земля притрушена снігом, у годівничках сваряться синиці. Аж раптом – ось несподіванка – шпак перебіг дорогу! Що це він робить у нас взимку? Придивляєшся уважно – та ні, який же це шпак: повністю чорне забарвлення, оранжевий дзьоб і обрамлення навколо ока. Та і постава інакша: не такий худий і ...
Анна Зайцева-Анциферова. Дивні гризуни – мишівки. Частина 2
Не тільки відрізнити від інших гризунів, але й розрізнити види українських мишівок між собою – справа нелегка. Споріднений із мишівкою лісовою вид – це мишівка донська, або Штранда (Sicista strandi (Formosov, 1931)). Вони є видами-двійниками¹, утворюють групу „betulina”, тобто лісові мишівки, і майже не відрізняються за зовнішнім виглядом. Виразна відмінна ознака мишівки донської – довжина її хвоста, що на третину довший від тіла і досягає 110 мм. Назву „мишівка Штранда” цей вид отримав на честь норвезького ентомолога Ембріка Странда. А назва „донська” підкреслює особливість його ареалу, що починається у донських степах і простягається на схід до річки Волга та на південь до Кавказьких гір. Науковці достовірно підтвердили поширення цієї мишівки в Україні лише на Луганщині. Знаходили цього гризуна на заповідних ділянках Стрільцівського і Провальського степів. Згідно з науковими даними, загальна чисельність мишівки донської може становити кілька тисяч особин. Це надзвичайно мало у порівнянні з іншими дрібними ссавцями. ...
Анна Зайцева-Анциферова. Дивні гризуни – мишівки. Частина 1
Поряд із добре відомими тобі мишами у лісах і степах мешкають дивні гризуни – мишівки. Вони потаємні і нечисленні, тому зустріч з ними – малоймовірна подія. Якщо ж вона відбудеться, то важливо розпізнати мишівку і не сплутати її з іншими гризунами. З першого погляду на цю тваринку помічаєш типову „мишачу” морду: рухливу, з виразними чорними очима і досить великими вухами. На спині добре видно чорну смугу, що тягнеться від потилиці вздовж хребта, як у миші польової. Мишівка має довжелезний гнучкий хвіст, завдяки якому може посперечатися з вовчком горішковим чи мишкою лучною у майстерності лазіння гілками і травами. Задні ноги мишівок довгі, тому вони чудово стрибають, адже насправді ці дивні створіння – родичі тушканчиків! У зоологічній систематиці їх об’єднують у надродину Стрибакуватих (Dipodoidea). ...
Оксана Загубинога. Підземні помічники агрономів
Давньоримське місто Уріконіум у Британії нічим не відрізнялося від інших північних міст імперії. На початку V ст. його захопили і зруйнували англосакси. З часом руїни зникли, казали, що їх поглинула земля. Але земля – не жива істота, щоб щось поглинати. Тим паче, ціле місто. Однак воно таки щезло. У середині ХІХ ст. місцеві археологи зауважили вузькі смуги ґрунту, на яких ячмінь достигав раніше, а сніг лежав довше, ніж навкруги. Під час розкопок під шаром землі виявили зникле античне місто. Археологічні дослідження привернули увагу відомого на той час англійського вченого Чарльза Дарвіна. Він зацікавився: хто так надійно закопав ціле місто? Вчений помітив, що навіть найменші щілинки між камінням заповнені землею. Виявилося, що це робота звичайних дощових черв’яків. Чарльз Дарвін уперше визначив їхнє значення для землеробства і порівняв ґрунтотворну діяльність червів з роботою плуга. ...
Андрій-Тарас Башта. П’ять тисяч голок
Їжаки чудово пристосувалися до життя по сусідству з людиною. Напевне, тому нам видається, що їх дуже багато і вже все про них знаємо. Але чи так насправді? Ось вам загадка: що спільного в їжаків з вовками? А те, що обидва види обросли великою кількістю стереотипів, що повторюються в десятках оповідок і байок. Насправді вовк боїться ...