До семірки головних біблійних рослин вчені відносять оливкове дерево, фінікову пальму, виноград, смоківницю, гранат, пшеницю та ячмінь. Саме ці рослини найчастіше згадуються у біблійних текстах, що цілком зрозуміло, адже вони з незапам’ятних часів мали велике практичне значення у повсякденному житті людини. ...
Ви читали дуже цікаву пригодницьку казку „Орден Жовтого Дятла”? Автор Монтейру Лобату розповідає про бразильське дерево „жабутикаба”, яке має невеличкі круглі чорні плоди з жорсткою шкіркою та смачним соком всередині. Плід надкушують, висмоктують сік, а шкірку викидають. Саме так робила героїня книжки, сидячи на дереві. Шкірки теж не пропадали: їх з’їдало поросятко. Більше ніде я ...
Серед великого різноманіття рослин, плоди та насіння яких використовує людина для своїх потреб, чільне місце посідає група ефіроолійних культур. До них відносяться добре знані в Україні кмин та фенхель, менш відомі аніс та ажгон. Однак переважно ефірні олії накопичуються не лише у плодах та насінні, але й у інших вегетативних та генеративних органах рослин (пагонах, листках, квітах, кореневищах, бульбах тощо). Разом з ефірними оліями рослини зазвичай накопичують і звичайні (жирні) олії. У цьому випадку жирна олія є побічним продуктом і її вилучають після одержання ефірної олії. ...
У жовтні та в грудні на ринку з’являються незвичайні овальні ягоди із жорсткою зеленою шкіркою та прозоро-білою кисло-солодкою м’якоттю. Ці непоказні, дрібні та неяскраві прибульці з тропіків приховують багато таємниць, а їхня назва схожа на ім’я казкової феї – фейхоа. На батьківщині фейхоа, у Південній Америці, їх називають „кечуа” і вважають прибульцями з неба, дарунками ...
Майже на кожній присадибній ділянці є кущі різних ягідних культур. Найчастіше садівники вирощують чорну і червону смородину, аґрус і малину. Але шляхом схрещування всім нам знайомих ягідних культур селекціонери вирощують гібриди. Так з'являються інші сорти ягід, що мають новий, своєрідний смак і часто поліпшені властивості. Багато з них стійкі до хвороб і шкідників. ...
Які асоціації викликає у тебе слово „горіхи”? Пригадуєш здоровенні горіхові дерева, що ростуть на дачі? А може, подумки смакуєш шоколадку з цільними лісовими горіхами чи уявляєш білку, що тягне горіхи у свою схованку? Відчуваю, як твоя уява вже почала бентежити травну систему або перенесла тебе у світ спогадів про ліс чи бабусину запашну випічку! До ...
Серед найпопулярніших та найбільш знаних в Україні рослин, про які багаторазово згадує Біблія, є пшениця та ячмінь. Вони належать до групи найважливіших рослин Святого Письма. У Біблії згадуються не лише назви цих рослин, але й терміни на кшталт „збіжжя”, „зерно”, „хліб”, „колосся” тощо. У вузькому розумінні слова такі узагальнені назви стосуються саме пшениці та ячменю, хоча у ширшому їх значенні може йти мова і про інші зернові сільськогосподарські культури. Історія культивування пшениці сягає багатьох тисячоліть. Археологічні знахідки на територіях Ірану, Іраку та Туреччини свідчать, що там її вирощували ще у VIІI–VII тис. до н. е. Згадки про пшеницю можна віднайти у клинописах шумерів (IV–III тис. до н. е.). Пшеницю вирощували у Стародавньому Єгипті та Китаї, а у Європу вона потрапила з Азії. Наші предки, слов’яни, що жили на території України, ще за багато років до нашої ери вирощували пшеницю. Її зерна археологи знаходять у Закарпатській області, у скіфських могилах та на трипільських стоянках. ...
До родини Бананових (Musaceae) належать стрункі, високі трав’янисті рослини, схожі на дерева. Ботаніки жартома їх так і називають – „трав’яні дерева”. У родині Бананових приблизно 50 видів. Типовим представником є райський банан (Musa sapientum). Ця назва є загальною для багатьох сортів і гібридів індонезійського загостреного банана (Musa acuminate), індійського банана Бальбіса (Musa balbisiana) та китайського ...
Волоський горіх – дерево до 35 м заввишки. Якщо йому не заважають сусідні дерева, він утворює розлогу, наче дуб, крону. Горіх – однодомна рослина з ароматними непарнопірчастими листками. Чоловічі квітки зібрані у довгі суцвіття сережки, жіночі – розміщені по 2–3 на кінцях пагонів. Рослина утворює великі округлі плоди, які називають горіхами, проте з точки зору морфології – це суха кістянка. Всередині твердої здерев’янілої оболонки такого плоду міститься одна насінина з зародком, що має своєрідні хвилясті сім’ядолі, кожна з яких поділена на дві лопаті. ...
Види роду Шовковиця – це листопадні дерева з простими цілісними листками та суцвіттями, схожими на сережки. Листя рослин має велике практичне значення, оскільки його використовують для вигодовування гусениць шовковичного шовкопряду (Bombyx mori), з коконів якого отримують натуральну шовкову пряжу. Шовковицю здавна культивують в Азії та Європі. У Китаї шовківництво було відоме ще за 3000 років до н. е. Прекрасну тканину охоче купували в усіх країнах, але секрет її виробництва оберігався під загрозою смертної кари. Протягом майже чотирьох тисячоліть Китай зберігав шовкову монополію. І тільки у 555 році грени (яйця шовкопряда) таємно вивезли до Європи. До того часу сюди надходили лише шовк-сирець та готові тканини, які транспортували Великим шовковим шляхом: через Середню Азію, навколо Каспійського моря, Кавказ і далі – через Константинополь. ...
Мигдаль звичайний – дерево до 10 м заввишки з ланцетоподібними листками. Наприкінці зими рослина цвіте розкішними білими (або рожевими) квітками, що мають приємний аромат. Квітки мигдалю з’являються ще перед розгортанням листків. Плід – сіро-зелена сплюснута кістянка, всередині якої знаходиться яйцеподібне насіння. Насіння (ядро) мигдалю називають мигдалинами. Воно містить від 40 до 70 % олій, 10–20 % білків, вітаміни групи В, вітамін Е. Також ядра мигдалю багаті на мінеральні речовини (сполуки магнію, фосфору, кальцію) і мікроелементи (Купрум, Ферум, Манган, Цинк). Мигдалини надзвичайно калорійні: у 100 г ядер міститься 645 ккал. ...
Види роду хурма – це переважно дерева до 15 м заввишки з простими повздовжньо-яйцеподібними чи ланцетоподібними листками. Квітки білуватого кольору, розміщені по 3–15 у пазухах листків. Хурма утворює 3 типи квіток: жіночі, чоловічі і двостатеві. Плоди – ягоди, зверху опушені. Стиглі плоди переважно жовті, часом помаранчеві, рожевочервоні або чорні. М’якуш у плодів смачний та поживний: містить від 16 до 19 відсотків глюкози і фруктози, понад 1 % білка, багато вітаміну С. Характерною особливістю плодів хурми є високий вміст танінів, а тому споживання нестиглих плодів може викликати шлункові розлади. Хурму рекомендують вживати у їжу тільки у період пізньої стиглості, коли таніни руйнуються. Всередині плоду міститься бронзове насіння. ...
Oсь уже понад 2 000 років на узбережжі Середземного моря культивують фісташки. Вирощують їх заради плодів, надзвичайно поживних та калорійних – вони містять до 68 % жирів. Плоди вживають у їжу сирими, солять, смажать, використовують для виготовлення сурогатів кави, додають до шоколадних та ковбасних виробів. Вони мають тонізуючу дію, а тому фісташку називають ще й деревом життя. Мабуть, недаремно фісташкові плоди під час голоду у країні Ханаан1 разом з медом, ладаном, бальзамом та мигдалинами були найкращим подарунком для Йосифа. Такий дарунок наказав приготувати своїм синам Ізраїль перед їхньою мандрівкою у Єгипет: „На це відозвався до них Ізраїль, їхній батько: „Коли так мусить бути, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкращого цієї землі й завезіть тому чоловікові гостинця: трохи бальзаму, трохи меду, пахощів, ладану, фісташок та мигдалів” (Буття 43, 11). ...
Середня відстань між Україною та Індією – 5 237 км, час польоту – 5 годин 50 хвилин. А „індійські яблука” є в кожному домі! Вони спочатку зелені, а потім – жовті. Вони – дуже корисні і кислі. Вони – це плоди звичайнісіньких лимонів! А назвали їх „індійськими яблуками” воїни Олександра Македонського, які в 327–325 роках до н. е. здійснили похід в далеку Індію за казковими багатствами. Біля підніжжя Гімалаїв вони побачили дикорослі лимони. Тож Індія – батьківщина лимонів. Там цей плід має назву „німу”. Він дозріває восени і сягає до 9 см завдовжки, у діаметрі – до 6 см. ...
Лимони (Citrus limon) – кислі цитруси. На відміну від інших цитрусових, їх не використовують як самостійну страву. Ну, і справді, мало знайдеться диваків-гурманів, які, знявши шкірку, смакували б лимонним м’якушем. Лимон додають до інших продуктів: скибочки – до чаю чи кави, соком заправляють салати, збризкують м’ясо, рибу, морепродукти для пікантного смаку. Не забуваймо і про лимонад! Сьогодні це напій із різноманітними смаками, а колись його виготовляли лише з лимона (звідси й назва) із додаванням цукру. Ніжне жовте забарвлення шкірки дало назву кольору – лимонний. ...