Учитель року

Ганна Боярських. Кривава хiмiя. Частина 1

Кров – квінтесенція людського організму. Ще Гете устами Мефістофеля казав: „Кров, бачиш, своєрідний сік”. Розтікаючись по організму незчисленними кровоносними судинами, ця життєдайна рідина виконує багато функцій. У кров поступають гормони, що виділяють залози внутрішньої секреції, які регулюють роботу багатьох органів. Вона транспортує до кожної клітини організму необхідні вітаміни і мікроелементи, які отримує від кишківника. Кров ...

Дихай глибше!

Проблема. Вивчаємо тему „Дихання” з предмету „Біологія”. Як довершити та поглибити свої знання про будову органів дихальної системи, дихальні рухи, голосовий апарат та газообмін? Як процес навчання зробити цікавішим, більш наповненим новими знаннями та навичками? Трейлер до проєкту. Чи можете ви уявити, що вивчити тему „Дихання” можна легко, використовуючи не лише власний мозок, а руки, ...

Ганна Боярських. Багатоликий. Частина 2

У першій частині статті ми розглянули надзвичайні властивості алмазу і графіту. Але на цьому дива не закінчуються. Застосування іншої алотропної модифікації Карбону взагалі здається запозиченим з області наукової фантастики! Свою назву ці сполуки (а їх багато!) отримали за схожість з архітектурними спорудами Річарда Бакмінстера Фуллера – „геодезичними куполами”, – вони гордо звуться фулеренами. За відкриття цієї алотропної модифікації Карбону Роберт Керл, Гарольд Крото і Річард Смолі у 1996 році отримали Нобелівську премію з хімії. А виділити фулерени у простому вигляді вченим вдалося в 1985 році. Багатий Карбон на Нобелівські премії! ...

Євгенія Нікітіна. Морські історії

Усі ми знайомі з романом Даніеля Дефо „Робінзон Крузо”, але, мабуть, мало хто знає, що пригоди, описані у романі, базуються на реальних подіях. На правах письменника та автора роману Дефо дещо прикрасив їх, щоб пригода виглядала більш захопливою. Справжнього Робінзона звали Олександр Селькірк. Але друга П’ятниці він не мав, та й людожерів не зустрічав. Селькірк народився у 1676 році в Шотландії в сім’ї сільського чоботаря. Дев’ятнадцятирічним юнаком Олександра взяли на військовий корабель юнгою. Після сварки із суворим капітаном судна, Олександра висадили на безлюдному острові, де він пробув понад чотири роки. А герой роману Дефо – 28 (!) років. Події у творі відбуваються на острові, розташованому в Атлантичному океані поблизу гирла річки Оріноко. Але справжній Робінзон – Олександр Селькірк – жив на острові Мас-а-Тьєрра у Тихому океані. ...

Олена Разінкова. Меланiновий колаж

Прогулюючись парком чи сквером, відпочиваючи у лісі, ми зупиняємо свій погляд на дивовижних кольорах живої природи. Нас радує жовто-помаранчево-багряна палітра листопадового листя, різнокольоровий колаж духмяних квітів, насичені кольори соковитих плодів. Не менше вражає різнобарв’я тваринного світу! Покриви тварин чудують нас варіаціями та адаптованістю до навколишнього світу. Це прояви маскувального та попереджувального забарвлення, мімікрії, статевого диморфізму тощо. ...

Ганна Боярських. Багатоликий. Частина 1

Жоден хімік тобі не скаже, скільки всього сполук можуть утворити елементи, розташовані в таблиці Д. І. Менделєєва. Навіть приблизно. Проте кожен хімік з впевненістю констатує, що більшість сполук, створених природою та синтезованих людиною, в своєму складі мають атоми Карбону (С). У вигляді сполук Карбон утворює так звані органічні речовини, що є основою будь-якого живого організму. ...

Оксана Журавльова. Секрети мурашок. Частина 2

Мурашник – це складний організм, що ефективно використовує обмежені засоби для підтримання життєдіяльності. Він адаптується не лише до сезонних змін, а й до випадкових пошкоджень. Дослідники стверджують, що в гурті, тобто в мурашнику, мураха працює ефективніше і живе довше. Втрачаючи зв’язок з мурашником, вона втрачає сенс свого існування і швидко гине. Мурашник – це дивовижний ...

Євгенія Котькало. Прибульці української ентомофауни

Усе частіше у нашій місцевості, особливо восени, можна побачити цілі скупчення яскраво-червоних або чорно-червоних комах. Вони масово окуповують дерев’яні підвіконня, сонячні сторони будинків, а також зустрічаються на рослинах присадибних ділянок. Хто це: еволюційно прогресуючий вид, мутований організм чи просто новий представник ентомофауни?Усе частіше у нашій місцевості, особливо восени, можна побачити цілі скупчення яскраво-червоних або чорно-червоних ...

Жанна Зацарна. Впiзнай незнайомку

Ось її „досьє”. Перша підказка: просту речовину, яку утворює цей хімічний елемент, знають усі. Що це – метал чи неметал, нехай поки що буде загадкою. Але в цій речовині одночасно „вживаються” дві статі – чоловіча й жіноча, тому називатимемо її „пан” або „пані”. Назву нашого „пана” алхіміки запозичили з античної міфології. Ця речовина відома ще ...

Мар’яна Кремінська. Вразлива тварина у твердому панцирі

Життя зародилося на Землі приблизно 3,8 млн років тому. Перші організми жили в морях та океанах, а їхні далекі нащадки вийшли на суходіл і піднялися в повітря. Вони навчилися виживати в найрізноманітніших умовах, поступово набуваючи потрібних пристосувальних ознак. Величезних успіхів на цьому тернистому шляху досягли рептилії, або плазуни. Час, коли рептилії були високорозвиненими тваринами на ...

Оксана Журавльова. Секрети мурашок. Частина 1

Мурахи – суспільні комахи. Вони живуть сім’ями, ще більшими, ніж бджоли. У кожній сім’ї є особини трьох статей: крилаті самки, крилаті самці і безкрилі робітники, які є недорозвиненими самками (так само, як і у бджіл). Серед робітників іноді розрізняють солдатів, які мають великі розміри і могутні щелепи. Голова у мурашок порівняно велика, найбільша – у робітників, найменша – у самців. Щелепи дуже розвинені, зазвичай широкі, плоскі, на внутрішньому краї мають ріжучі або зубчаті пластинки. Самки і робочі мурашки боляче кусаються, причому вприскують у ранку крапельку отруйної рідини – зневоднену мурашину кислоту. ...

Світлана Романюк. Зелене диво

Ліси – дивовижне творіння природи. Вони є невід’ємною складовою біосфери і утворюють найбільші екосистеми на Землі. Ліс – це гігантський природний фільтр та активний учасник газообміну в атмосфері. Ліси є головними у здійсненні процесу фотосинтезу. Лісові насадження поглинають з повітря вуглекислий газ і виділяють кисень. Недарма їх називають зеленими легенями планети. Науковці підрахували, що гектар ...

Світлана Кулик. Фiзичнi лайфхаки тобi на допомогу!

Лайфхаки давно увійшли в наше життя. У перекладі з англійської „life hacking” означає маленьку хитрість або корисну пораду, яка допомагає вирішувати побутові проблеми і заощадити час. Люди постійно щось удосконалюють, кидаючи виклик буденності. Лайфхаки на кухнi Усі знають: щоб швидше закипіла вода в каструлі, треба її накрити кришкою; щоб не обпектися гарячою кришкою, треба під ...

Ігор Корч. Мандрівники у Всесвіт (про апарати, які назавжди покинули Сонячну систему)

Щоб залишити Сонячну систему, космічний апарат поблизу Землі має мати третю космічну швидкість, а це потребує чималих затрат палива. Щоб зменшити їх, вигідно стартувати поблизу екватора, використовуючи осьовий (≈0,5 км/с) та орбітальний (≈30 км/с) рух Землі. За таких умов апарат може досягнути третьої космічної швидкості і покинути Сонячну систему з швидкістю ≈17 км/с відносно Землі та (30+17)=47 км/с відносно Сонця. Досягнувши такої швидкості, апарат рухатиметься по незамкнутій траєкторії, а його швидкість відносно Сонця буде зменшуватися і на безмежності прямуватиме до нуля. Але сучасні ракети-носії не можуть доставити на орбіту необхідної для цього кількості палива. Тому досі жоден космічний апарат не розвивав третьої космічної швидкості і не покидав Сонячну систему у такий спосіб. ...

Євген Гайдай. Перші на Евересті

У 1852 році відбулась подія, яку можна порівняти з відкриттям Колумбом Америки або першою навколосвітньою подорожжю експедиції Магеллана. Індійський математик і топограф Радханат Сікдар за тригонометричними розрахунками висловив припу­щення, яке згодом підтвердилося: Пік XV в Гімалаях є найвищою точкою на земній поверхні. У 1856 році геодезична служба Британської Індії вста­новила висоту Піка XV – 8840 м, а у 1865 році начальник цієї служби Ендрю Во запропонував назвати гору, яка здіймається майже на 9 кілометрів над земною по­верхнею в районі хребта Махалангур-Хімал в Гімалаях, на честь свого уславленого по­передника Джорджа Евереста. Сьогодні вершина має декілька назв. Найвідоміші – Еверест і Джомолунгма. Цікаво, що сам Джордж Еверест не схвалював присвоєння свого імені найвищій точці на Землі. Він був прихильником місцевих назв для всіх вершин. Мабуть, саме тому за цією горою закріпилась і друга назва – Джо­молунгма. Чому ж Ендрю Во не дотримався правила свого попередника, якого він так по­важав? Відповідь проста. Про це Во в 1865 році сказав так: „Ця гора, вочевидь, є найвищою в світі, та встановити її назву ми зможемо не раніше, ніж потрапимо до Непалу...” ...

0