Яскраве зіткнення
Мал 1. Момент зіткнення апарата з кометою
„Deep Impact” – космічний апарат НАСА, головна місія якого – вивчення комети Темпеля 1. Його запустили 12 січня 2005 року. До комети „Deep Impact” наблизився у липні 2005 року. Від нього відокремився мідний снаряд масою 370 кг – модуль „Impactor” – і на швидкості 10,3 км/c зіштовхнувся з ядром комети (мал. 1). Це викликало викид кометної речовини масою приблизно 10 тис. тонн. Енергія зіткнення була еквівалентна вибуху приблизно п’яти тонн динаміту. Через викид цієї газопилової хмари яскравість комети короткочасно збільшилася в 6 разів!
Після завершення місії основний модуль „Deep Impact” спрямували для вивчення інших небесних тіл, зокрема комети 103P/Гартлі й астероїда (163249) 2002GT. У вересні 2013 року фахівці НАСА повідомили про завершення його роботи.
Модуль „Philae”, або Той, що сів на комету
„Rosetta” – космічний апарат (КА), запущений Європейським космічним агентством 2 березня 2004 року. До речі, спочатку запуск апарата „Rosetta” був запланований ще на січень 2003 року. Апарат мав досліджувати комету Віртанена. Проте через недостатню надійність ракети-носія запуск відклали.
Мета польоту КА „Rosetta” – дослідження комети Чурюмова-Герасименко, яку відкрив у жовтні 1969 року український астроном Клим Чурюмов. Траєкторія апарату була досить складна. Політ передбачав багато маневрів з використанням гравітаційного поля Землі й Марса, і навіть невеликі відхилення могли нашкодити ходу місії. „Philae” – спускний модуль цього космічного апарата, призначений для посадки на комету. 12 листопада 2014 року модуль здійснив першу у світі м’яку посадку на поверхню комети (мал. 2).
Мал. 2. Приземлення модуля „Philae” на комету Чурюмова-Герасименко
Доставку комети замовляли?
„Stardust” – міжпланетна автоматична станція (МАС), яку запустило НАСА 7 лютого 1999 року (мал. 3). Її створили для дослідження комети Вільда 2. Вона таки виконала свій обов’язок – на Землю вперше доставлено зразки речовини комети.
Мал. 3. МАС „Stardust”. Ілюстрація
2 січня 2004 року „Stardust” зблизився з кометою Вільда 2 на відстань 240 км. Провівши детальну фотозйомку поверхні комети, апарат зібрав зразки речовини з хвоста комети (приблизно 30 великих і дрібних частинок кометної речовини). На апараті була спеціальна пастка-аерогель (інертна мікропориста субстанція на кремнієвій основі). 15 січня 2006 року капсула зі зразками повернулася на Землю.
Польоти на астероїди
Космічний апарат „Хаябуса-2” японського космічного агентства запустили 3 грудня 2014 року. Мета місії – вивчення астероїда Рюгу, перша в історії посадка на астероїд і доставка зразків ґрунту на Землю. Для вивчення астероїда і забору ґрунту використали вибуховий пристрій і мобільні стрибаючі роботи. Астероїда Рюгу „Хаябуса-2” досліджував майже півтора роки (мал. 4). Відібрані зразки ґрунту апарат скинув на землю (на території Австралії) і полетів досліджувати інші астероїди.
До речі, американська станція „OSIRIS-REx” у жовтні 2016 року взяла проби з астероїда 101955 Бенну. Це перша місія НAСA з доставлення на нашу планету зразків ґрунту астероїда. Очікується, що їх доставлять на Землю у вересні 2023 року.
Мал. 4. „Хаябуса-2” на астероїді Рюгу. Ілюстрація
„NEAR Shoemaker” – космічний апарат НАСА, що став першим штучним супутником астероїда і першим штучним об’єктом, який здійснив м’яку посадку на астероїд. Його в 1996 році відправили досліджувати астероїд Ерос.
