Ольга Возна. Сузiр’я з людським обличчям. Частина 1. Скарби та легенди

Сузір’я Змієносця (лат. „Ophiuchus” – „людина, що несе змію”) входить до переліку 48 сузір'їв, описаних у першому каталозі зоряного неба „Альмагест” Клавдія Птоломея. На давніх зоряних картах Змієносця зображали людиною, що тримає в руках величезну змію, яка розділяє його тіло на дві частини. Змієносець – велике екваторіальне та зодіакальне сузір’я площею 948 квадратних градусів з майже сотнею видимих неозброєним оком, не дуже яскравих, але і не найслабших за блиском зір, конфігурація яких утворює п’ятикутник. Найкращий час для спостереження Змієносця – короткі літні ночі. Щоб швидко знайти це сузір’я, відшукай Велику Ведмедицю доволі високо на північному заході „головою” вниз, а „хвостом” ліворуч у напрямку до південної частини небосхилу. Намалюй уявну дугу від крайньої зорі „хвоста” Великої Ведмедиці вниз і відшукай яскраву зорю Арктур із сузір’я Волопаса, схожого на великий парашут. Ліворуч від Волопаса, під сузір’ям Геркулеса, доволі низько над горизонтом у південній частині неба розкинувся Змієносець, схожий на великий „закритий кришкою кавник”. Обабіч нього двома нитками тягнеться сузір’я Змії, а південніше – Стрілець та Скорпіон. Найяскравішу зорю сузір’я – альфа Змієносця – араби назвали Рас-Альхаг („голова змієлова”).