Як ми пізнаємо світ?

Абетка вчителя

Людина сприймає навколишній світ за допомогою органів чуття. У нас є такі основні чуття: зір, слух, нюх, смак, дотик. Навколишні предмети впливають на наші органи чуття: очі бачать, вуха чують, ніс сприймає запахи, язик розпізнає смаки, шкіра відчуває дотик. Завдяки чуттям ми дізнаємося про колір, форму, смак, запах навколишніх тіл, сприймаємо красу природи, чуємо її звуки.

Усіма чуттями керує мозок. Від мозку в усі частини нашого тіла розходяться особливі волокна – нерви. Від органів чуття до мозку за долю секунди по нервах надходять сигнали. Мозок обробляє ці сигнали, і людина відчуває.

Однак не можна пізнати навколишній світ лише за допомогою органів чуття. Тому дослідники використовують різні прилади, які розширюють можливості органів чуття.

Наукова казка
Сторітелінг

МОВА ПРИРОДИ

(частина 1)

Троє Зернят спостерігали за мурашником під деревом.

– Ось якби розуміти мову мурашок! – забажав Пустунчик. – Мабуть, цікаве в них життя! Бігають, щось тягнуть додому… Такі малі, а такі сильні!

– Розгорни Чарівну Книгу Природи та дізнайся все про мурах, – сказав Розумник. – Можеш навіть спробувати сам пожити в мурашнику. Але доведеться багато працювати.

– Не хочу бути мурахою! Хочу мати чарівне вміння розуміти все довкола! Про що співає пташка, про що розмовляють собаки у дворі.

Розкажіть учням, яку тварину ви хотіли би розуміти і чому. Запитайте, яких тварин хочуть краще розуміти вони. Якщо хтось хоче розуміти свого собаку чи кота, розкажіть про мову „хвоста” цих тварин. Наприклад, запитайте: „А ви помічали, що, коли песик грайливо махає хвостиком, він радий вас бачити? Нещодавно вчені докладніше вивчили це питання, і з’ясувалося, що цілком позитивно налаштований собака виляє хвостом більше в правий бік, а засмучений чи роздратований – в лівий. Тож будьте уважні, як саме собака виляє до вас хвостом! А які ще рухи хвостом своїх улюбленців ви вмієте розпізнавати і розуміти їх значення?” Також розкажіть про органи чуття у тварин (МУ).

– Для цього чари не потрібні! – засміялася Лапуня. – Якщо уважно спостерігати, все зрозумієш.

– Та ну? Без чар не можна! – не вірив Пустунчик.

Розумник теж вважав, що досліджувати навколишній світ можна без чар.

Запитайте в учнів, як ми досліджуємо навколишній світ? Поступово наводьте їх на думку про органи чуття. Якщо вони відгадали, скажіть, що Пустунчик теж це зрозумів, і читайте далі.

– Щоб отримати відповіді на запитання про природу, ти маєш органи чуття. Ми бачимо, чуємо, відчуваємо смак, запах і дотик.

– Отже, мої інструменти – очі, вуха, язик, ніс та руки? – спитав Пустунчик.

– Не тільки руки – вся шкіра! Якщо мураха вкусить тебе в ногу, ти ж відчуєш! До речі, кропива теж „кусається”, тобто жалить! Бо до її складу теж входить мурашина кислота! – з гордістю поділилася знаннями Лапуня.

Скажіть: „Переконаймося, що ми відчуваємо всією шкірою?” Зіграйте у гру „Я малюю на тобі”. Поділіть дітей на пари. Один учень заплющує очі, а другий – „малює” або „пише” пальцем на його спині, нозі або руці… Перший відгадує, що саме малювали чи яку літеру писали, і показує де.

 – А оця кропива не жалить. Це глуха кропива, бур’ян. У її квітках є солодка краплинка нектару, який збирають бджоли.

– Справді! – Пустунчик лизнув тонкий білий кінчик квітки.

– Пустунчику, не все можна відразу пробувати на смак! – Лапуня не встигла зупинити друга. – Дослідник природи має діяти обережно і бути уважним, бо в природі є різні отрути! Наприклад, у мухоморі, вовчих ягодах, болиголові! – розсудливо пояснила Лапуня.

Розкажіть, що небезпечно пробувати на смак дуже холодні і дуже гарячі напої, лизати на холоді метал (можна подати це, як історії з життя). Розпитайте дітей про випадки, коли вони пробували щось на смак, і це обернулось для них недобре. Поговоріть про обережність.

 – Рукавички захищають дослідника від небезпечних дотиків. Хімічні реактиви визначають, їстівне щось чи отруйне, – погодився Розумник.– Навіть мураха може впорснути отруту з мурашиною кислотою. Укус рудого мурахи не смертельний, але болісний і може викликати алергію – почервоніння і набряк враженої ділянки.

– Та досить, не лякайте! – Пустунчик завбачливо відсунувся від мурашника. – Краще розкажіть, як вони вітаються – не кусаються. Щось я їх не чую!

– Вони залишають сліди на мурашиних доріжках.

Наприкінці поміркуйте разом з дітьми:

• Що можна довідатися про тіла, які тебе оточують, завдяки тому, що маєш очі, вуха, ніс, язик? Спробуйте визначити, який орган чуття дає найбільше інформації про навколишній світ.
• Чи всі знання про навколишній світ люди отримують завдяки органам чуття? А як ще можна отримати інформацію? Завдяки чому?

Олена Крижановська

Матеріали до уроку

• „КОЛОСОЧОК” № 18/2012 „Як ми пізнаємо світ”;
• „КОЛОСОЧОК„ № 30/2013 „Здоров’я – найдорожчий скарб”;
• „КОЛОСОЧОК” № 15/2014 „Блакитна синиця”;
• „КОЛОСОЧОК” № 4/2017 „Мова природи”;
• „КОЛОСОК” № 5/2014 „Мій улюблений хвіст”.

ОРГАНИ ЧУТТЯ У ТВАРИН

Тварини також мають чуття. Деякі чуття у тварин розвинені навіть краще, ніж у людей. Органи чуття тварин пристосовані до природних умов, у яких вони мешкають.

Собаки чують звуки, які людина почути неспроможна. Також набагато краще відчувають запахи. Щоправда, вони розрізняють не всі кольори.

У котів дуже чутливі язики. Вони навіть можуть відчувати різні присмаки звичайної води. Коти, як і всі тварини-мисливці, мають дуже гострий зір. А ще вони набагато краще, ніж люди, бачать вночі.

Хамелеон зовсім не ворушиться під час полювання на комах. Його великі очі самі можуть обертатися навкруги і навіть дивитися у два різні боки одночасно.

Кроти мешкають під землею, де так темно, що від очей немає жодної користі. Вони знаходять шлях за запахом та на дотик.

Довгі вуха зайця вловлюють найслабші звуки, які попереджають його про наближення небезпеки. А ще заєць рухає вухами, щоб вловлювати звуки з різних напрямків. Наче локаторами!

Ігри та завдання

Гра 1. „Завітай у казку” („В гостях у Чарівної Книги Природи”).

1. Прочитайте дітям першу частину казки „Мова природи”.
2. Запропонуйте зіграти за мотивами казки у гру.

Діяльність:

1. Називайте природні об’єкти, про які йшлося у казці (мурашник, квітка, пташка, кропива, ягода суниці та інші). Ви можете показувати картки із зображенням цих об’єктів.
2. Учні жестами показують, яким органом будуть досліджувати названий об’єкт.

Порада: кожну ситуацію із неоднозначною відповіддю обговорюйте, щоб учні розуміли, що важливою є спільна робота органів чуття, а також вміння міркувати. У випадку, коли частина учнів показує різні органи чуття (наприклад: квітка – ніс та очі), варто обговорити та пояснити, що певні об’єкти можна досліджувати кількома органами чуття (квітку – роздивитися та понюхати).

Гра 2 (для груп). „Ходить цитрус по городу…”

Взагалі, цитрус по наших городах не ходить – він фрукт заморський. Та й віршик дитячий не про нього. Пам’ятаєте?

Ходить гарбуз по городу,

Питається в свого роду:

– Ой, чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Але цитрус має не менше родичів, ніж гарбуз. Апельсини, мандарини, лимони – смачні і корисні гості у кожній родині. Клементини, грейпфрути, лайм теж бувають на нашому столі. А що скажете про помело, світі, цитрон? Знайоме, але мало вживане. А мінеола, танжерин, кумкват, бергамот? Щось чули, але не пригадуєте? Не дивно, адже цитрусових на Землі понад 28 видів. Спробуємо їх на смак і запах!

Матеріали: декілька різних цитрусових (мандарин, грейпфрут, лимон, помело є у всіх крамницях), картки із зображенням плодів.

Діяльність:

1. Кожна група витягує картку із зображенням одного плоду і називає його.
2. Видайте кожній групі один плід (зображений на картці).
3. Учасники очищають його і пробують на смак. Група вирішує, який це смак.
4. Обговорення смаків: мандарин солодкий, клементин солодший, ніж мандарин, помело cолодко-кислий, мінеола кисло-солодка (недозрілі – кислі), грейпфрут гіркуватий, світі солодкий, лимон і лайм кислі, танжерин кислуватий, освіжаючий бергамот і цитрон мають духмяну шкірку.

Порада: групі можна видати декілька плодів. Можна обмежи­тися солодким, кислим та гірким смаками (мандарин, лимон, грейп­фрут).

Гра 3 (робота в парах). „Конструктор”.

Обладнання: деталі конструктора.

Діяльність:

1. Учасник збирає з деталей конструктора фігурку і розбирає її, а потім робить це із заплющеними очима. Увесь цей час інший учасник спостерігає за ним.
2. Діти міняються ролями і обговорюють, які труднощі виникли.

Гра 4 (робота в парах). „Довіра”.

Обладнання: шарфики або хустини.

1. Одному з пари щільно завяжіть очі.
2. Другий бере його за руку, обирає маршрут і проводить, розказуючи, як треба рухатися і які перешкоди є на шляху.
3. Потім діти міняються ролями.
4. Усі в класі діляться враженнями від експерименту. Обговорюють, чому зір такий важливий.

Порада: після цієї гри можна поговорити про те, як допомогти сліпим людям.

Завдання (для груп). „Ознаки відчуттів” (КЛ10).

1. Поділіть дітей на п’ять груп. Роздайте кожній групі одну картку з аркуша КЛ10 (смак, дотик, слух, зір, нюх).
2. Розкажіть про один з органів чуття: „Ми відчуваємо їжу на смак за допомогою язика. Смак може бути різним: солодким, гірким, кислим, м’ятним, лимонним…”
3. Діти за цим зразком будують свою розповідь про орган чуття:

• Ми відчуваємо предмети на дотик шкірою. Предмети на дотик бувають м’якими, холодними, шорсткими, гарячими, слизькими, мокрими, гострими…
• Ми чуємо звуки вухами. Звуки бувають голосні, тихі, щебетання, розмова, пісня, дзюркотіння, шелест, гуркіт…
• Ми відчуваємо запахи носом. Запахи бувають смачні, неприємні, сильні, слабкі, квіткові, малиновий, яблучний, цитрусовий…

4. Групи по черзі розповідають про органи чуття та ознаки відчуттів.

Спостереження. Уважно розглянь декілька своїх улюблених речей. Розкажи, які вони. Які органи чуття допомагають тобі довідатися їхні властивості?